Літературно-музична композиція

« ПОЛІТ  ДУШІ  НА  РОЗБУРХАНОМУ   КОНІ  СТРІМКОЇ ПОЕЗІЇ «

                       (  за поетичною творчістю Лесі Степовички  )

Мета : поглибити знання учнів про поетичну творчість Лесі Степовички; більш повно розкрити ідейно-тематичний діапазон лірики поетеси, багатогранну палітру її творчості; донести до свідомості учнів високе громадянське звучання поезії Лесі Степовички;

              виховувати любов до рідного слова, літератури рідного краю, України, активну громадянську позицію; сприяти розширенню діапазону літературних знань учнів; формуванню літературних смаків;

               розвивати зв’язне усне мовлення учнів; творчі здібності і нахили; майстерність художнього слова; акторські здібності; сприяти самореалізації особистості учнів

Обладнання: портрет поетеси; роботи художника О.Нем’ятого (ілюстрації до поезій); виставка творів письменниці; висловлювання про творчість поетеси письменників Дніпропетровщини

Методи і прийоми: усне повідомлення; декламування поезій; виконання  драматичних ролей; виконання пісні; музичний супровід

                                                   ХІД   ЗАХОДУ

                                             Д і й о в і    о с о б и :

Леся Степовичка (дівчина, що грає роль повинна не стільки бути схожою на поетесу, скільки виражати її внутрішню суть, грати характер)

Образ України (дівчина в національному українському вбранні)

Чтець ( хлопець, що виконує роль автора)

Виконання пісні на слова Лесі Степовички

Під супровід бандури (або будь-який музичний супровід) виконується пісня «Цікавий місяць на колінах низько»)

Чтець ( під музичний супровід)

            Мужня тональність поезій Лесі Степовички свідчить про твердий характер і гартовану волю поетеси, котра в своїй творчій практиці геть відкидає альбомну розніженість і ліричне сум’яття, що іноді властиве сучасним поетесам. Вона утверджує свою поезію, гостро патріотичну, міцну, сильну духом і водночас витончено-інтимну.

Леся Степовичка

О, Сіятелю наш, не видко за імлою,

відкрий, як жити на землі дідів !

Куди мене зернинкою малою

Ти задля чогось, Боже, ізронив.(« Чи знаєш, ти, мого дитинства ліс»)

  

 Образ України

Щоби нова прийдешняя доба

вас не застала у брудній калюжі,

вичавлюйте краплинками раба,

впускайте світло з закоптілі душі.(« Ланцюгова підозра» )

Чтець

            В її поезії виявляється відверта публіцистична загостреність, що не криється в шати винахідливих метафор та густі тумани підтекстів. Спосіб її розмови з читачем – це пряма мова. Патріотизм її поезій разючий, наснажений щемливим болем за долю рідного краю, співстражданням за людину, яку прирікають гіркоти буття земного.

Леся Степовичка

А, може, було б краще, аби ти була

зовсім маленькою, моя Батьківщино ?

Може, тоді б ми поцінували

кожну грудочку твого чорнозему

і кожну миттєвість своєї волі ? (« Хто ми ?» )

Образ України

За що ця карма, Господи,

невже ж нам, українцям,

бути навічно хохлами.   (« Хто ми?»)

Чтець ( під музичний супровід)

             Патріотична лірика Лесі Степовички – це пломінкий пафос дошукування істини вияву національної самобутності, самосвідомості душі кожного з нас, приналежних до роду свого давньоісторичного. Поетеса не заграє з власним народом, даруючи його традиційно улесливими епітетами, а розмірковує про парадокси українського національного характеру і шляхи національного відродження.

Образ України

А що мій край ?! Без віри й сподівання –

життя людей, що схожі на мерців,

обличчя їх безрадісні чи п’яні.

Життя на цвинтар ! Та рідні люди ці. 

                                                    («Чи знаєш ти, мого дитинствва ліс»)

Леся Степовичка

Мені тут солодко, і моторошно, й добре !

Лише прийду до тями в рідній хаті

та й заходжуся, вдягнувши сіру робу,

кошари Авгія перемитвати.

                           (« Чи знаєш ти, мого дитинства ліс» )

Чтець ( під музичний супровід)

             Сумна Україна в поезіях Лесі Степовички. Це і “пустка”, “незжатий лан”, і “край багатий, де людина жебра, ледь животіє в щедрії жнива” і “смертельно хвора мама”. Але поетеса не втрачає мужнього оптимізму щодо майбуття рідної країни, наділеної Богом і природою усіма можливими багатствами. З палкою пристрастю патріота-борця вона говорить про свою землю, зраненою мовчазною зрадою нашої байдужості і шукає шляхів подолання того становища.

Леся Степовичка

Хіба ж не ми милувалися згарищами

спалених  козацьких церков ? («Хто ми ?»)

Образ України

Хіба не ми позираємо байдуже,

як б’ється в конвульсіях бруду

із останньої сили

річка оріїв синя Оріль[...] 

Хіба не ми скніємо з голоду,

серед щедрих ланів,

не здатні прогодувати себе ? («Хто ми ?»)

Чтець ( під музичний супровід)

            І вона шукає шляхи відродження України. Знає, що не треба стогнати від безсилля, а діяти, усвідомити нарешті, хто ми, відродити чисте сяєво незрадливої віри в предківські ідеали. Вірить поетеса в дивосилу слова рідного – воно зціляє, воно воскрешає душу. Має Леся Степовичка і високі взірці мужніх оборонців чести і слави роду українського, патріотів і слова рідного, і дії лицарської, що знали достеменно: ми українці, ми предковічний народ.

Образ України

Ти там, де чути і барвисту, й гонорову,

таку чуттєву і цнотливу мову…,

що розіллється золотим потоком

і ймення дасть всьому, що є під Богом…

У мові – все ! Без мови ніц немає !

Руїну сірую лиш мова подолає ! («Віртуальна реальність»)

Леся Степовичка

Мільйонний мегаполіс важко дихав,

зачмулені лили горілку в рота,

коли Сокульський непомітно й тихо

підняв свій хрест і рушив до Голгофи.

Один за всіх розп’ятий і воскреслий !

Глухі й лукаві вслід йому плювали.

Ти рятував їх від тавра безчестя,

прости їм, бо вони того не знали. (« Пам’яті Івана Сокульського» )

Чтець ( під музичний супровід )

            Поезія Лесі Степовички – це не стогін безсилля. Це віра в свою Батьківщину, це оптимістичний, життєстверджуючий погляд у її майбутнє.

Вона вірить, що вогники любові до Вітчизни здатні запалати жарким багаттям відродження України.

Звучить музика. Актори виходять вперед

Образ України

Ми тії вогники малі зберем докупи

й запалим до небес жарке багаття... («Віртуальна реальність»)

Леся Степовичка

...Й турботи нашої міцного трунку

заслаблій неньці піднесемо, браття! («Віртуальна реальність»)

Всі разом

Не пошкодуймо праці і любови !

Ще буде правий лад у нашім краї, («Віртуальна реальність» )

Леся Степовичка

каштановім,

Образ України

 пшенишнім,

Чтець

волошковім ! («Віртуальна реальність» )

Леся Степовичка

Я вірую. Я впевнена. Я знаю.  ( «Віртуальна реальність» )